Ганна Осадко. Трусишка

            Ганна Осадко.

             ТРУСИШКА.


          Глеб Ходорковский(перевод)

        Ещё в самом детстве,когда я с родителями  долго ехала в поезде,
        у меня возникало странное желание -
        выйти
        на каком-то энном полустанке -
        чужом и забытом,
        просто выйти,
        пройти тропинкой в неведомом направлении,
        стать частицею местного пейзажа,
        безымянной точкой
        в красном платочке
        в горошек,
        провожать и встречать
        локомотивы ладошкой,
        на губах ощущая шальную кровь ежевики,
        здороваться с козою и с бабкой -
        они выпасают свою судьбу у насыпи железнодорожной...
        А когда вечерело,
        пассажиры
        доставали варёные яйца с канапками*),
        неизменный ритуал цоканья люжки в стакане,
        с клеймом Укржелдороги на алюминиевом подстаканнике...
     ...глаза слипались, пахло забытым морем,
        которое маячило впереди,
        а пацаны с обгоревшими носами
        неслись на своих раздолбаных велосипедах,
        через луга и левады детских моих снов,
        и громко мне кричали:
        "Трусиииха!"...


                *   *   *
       

    
                Ганна Осадко.


                "БОЯГУЗКА"


Дивне бажання, іще з дитинства, коли довго їхала потягом із батьками –
вийти
на якомусь енному полустанку - забутому і чужому,
просто вийти,
піти стежкою у невідомому напрямку,
стати часткою місцевого  краєвиду,
цяточкою безіменною
у червоній хустинці
з горохами,
проводжати і зустрічати
локомотиви долонькою,
відчуваючи на губах ожинову кров шалену,
вітатися із козою та її бабцею,
що випасають свої долі над схилами залізниці...
А тоді вечоріло,
пасажири витягали варені яйця із канапками,
незмінний ритуал калатання цукру у склянці
з алюмінієвою підставкою Укрзалізниці,
очі злипалися, пахло забутим морем,
що майоріло попереду,
а хлопці з обгорілими носами
мчали на своїх роздовбаних велосипедах
через луки  та левади моїх діточих снів,
і гукали до мене голосно «боягузка»...


© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №112082106370