Краще буду я сама

                Жила вдова на селі,
                Звали її Ганна.
                Господарочка що треба!
                Й з виду не погана.
                В хаті чисто і в городі,
                Все у неї до ладу,
                Ще й працює у лікарні!   
                Має лиш одну біду -
                Бо була  вона самотня,
                Нікому допомагати,
                Жити вдвох  звичайно ж  краще 
                Хоч  було б з ким розмовляти.   
                Мріє жінка. Тут Іван,               
                Придивився й свата,
                - То виходь за мене, Ганна,
                Будеш ти багата.
                Буду грощi я давати,
                Знай, я не ледащо!
                Ось побачиш, жити вдвох,
                Буде тобі краще!
                Прийняла його вдова,
                Сяє і радіє,
                Помічник у неї є,
                Про таке бач, мріє.
                Вранці жіночка щаслива,
                На роботу собі мчить,
                - Люба Ганна , не хвилюйся,
                Встигну все переробить!
                Прибігає,- він у ліжку,
                - Це я трохи відпочив,
                Зморений, бо за сьогодні,
                Стільки я переробив !...
                Що ж робив ти? – та питає.
                Як було ж все так і є.
                - Полоскав каструлі й голкой,
                Сито вичистив твоє 
                Всі ж каструлі були чисті?
                - Я їх з хлоркой полоскав
                Дезінфекцію робив я
                Всіх мікробів повбивав!
                - А скажи мені Іване,
                Ти худобу годував?
                Хіба  ти  не годувала?
                Встала ж рано, я ще спав . .
                І весь час після роботи
                Ганна знов не присідає,
                А Іван тільки в каструлі
                В холодильник заглядає!

                На наступний день приходить
                На шнурі, біля плити, 
                Розвішені всі кухонні
                Ганчірочки й рушники!
                - То для чого ти їх виправ,
                Вони ж чисті всі були?
                - Я в білизні  кіпятив їх,
                Щоб дезінфекцію  пройшли!
                Швидко стіл вона накрила,               
                Будеш їсти? – Я поїв,
                Так, багато, дума Ганна,               
                Він сьогодні наробив!
                Як поїла, за ганчірку...
                Крихти з столу щоб прибрати,
                Він як гиркне:  «Що ти робиш?»       
                - Хочу з столу витирати!
                Повела вона плечима,
                Перелякана стоїть,
                Він серветку із паперу,
                Подає  їй і кричить,
                - Нею три завжди спочатку!
                І  ганчірку ухопив,
                Не для того цілий день я,
                В білизні  її варив!
                Подивилася на нього,
                - Мабуть йди Іване,
                Ти казав, що буде краще,
                А мені погано!
                Заміж вийти, ще колись,
                Щоб я захотіла,
                Краще буду я сама,
                Скільки того діла!