Сьогодні я живу,
Ще якось-то існую.
Дасть Бог – я не помру,
Іще деньок по цій землі знов походжу я.
Я не побачу більше вас,
Моя донечко й онучко,
Настав мені піти вже час –
Життя таке скороминуче.
Багато помилок я скоїв
В своїм житті й не раз.
Якби ж то час усе загоїв,
Послав Господь іще хоч шанс!
Пробачте мене, що жив не для вас,
Пробачте, що кажу про це в останній раз,
Не тримайте на мене зла –
Така вже доленька моя…
п.с. Пам'яті мого дядька. Нехай земля йому буде пухом...
Сповiдь душi
© Copyright: Ольга Токар, 2013
Свидетельство о публикации №113010310636
Свидетельство о публикации №113010310636
Рецензии