римована мiнiатюра

Проспект. Сніг опівдні - легіони сніжинок, що падають долілиць. Дотик асфальту. Маніфестують дні. Вітер кидає шмаття газети- останню шпальту. В плеєрі пісня, вислизуючи крізь динамік навушників, встромляється у свідомість, пробуджує бажання кричати серед натовпу. Вуст нерухомість. Заіржавілі щелепи скуті думками: "як буде тоді, і для чого? Плинність часу ефемерне поняття, чи ні? І чи складаємось ми із нічого? Що відчував, Той, що ходив по воді?".


Рецензии