Ще не мертвий, та схожий на тінь,
Серце в смутку холодне ,безсиле,
І думок голубу заметіль,
Чорна хмара страждання накрила.
Та я вірю в священну весну,
Що як ти, оп’янить до безтями ,
Зачарує, залишить без сну,
Щоб новими пролився словами.
Я тоді, як закинутий сад,
Побілію новими думками,
І надія, вернеться назад,
І кохання, що було між нами.
Та я вIрю в священну весну,
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2012
Свидетельство о публикации №112122901587
Свидетельство о публикации №112122901587
Рецензии