Ганна Осадко. Кино на две серии

    

             Ганна Осадко.

           КИНО НА ДВЕ СЕРИИ.

         Глеб Ходорковский (перевод)


    "Он вернулся" -
     На этом кадре стихает музыка, фон темнеет,
     луч прожектора выхватил - "хоп" - тело в толпе,
     ведёт его,
     словно по лунной дорожке
     по этой осенней почти нереальной аллее
     к ней.

     она
     плетёт из кленовой листвы веночки - они уплывут   водою
     молчит не к месту (невежливо), учится стать, наконец, собою,
     она вспоминает - как в них - золотых - полжизни блуждала,
     ткала и распускала,
     ткала и распускала,
     тка
     ла,
     эх, черновик перечёркнутый жизни...
     букв кардиограмма...

     Она
     бежит, словно река, к нему,
     а дочка - из сна,
     наперехват,
     хватает за полы -"мама..."

     Маковый цветок
     кричит,
     горит в её волосах,
     она говорит ему
     и говорит себе
    "Хватит".

     Режиссёр-оператор, художник и касадёры
     курят, глаза  отводят, тянут резину,
     аллея длинная, как Бог знает что -
     а он прошёл всего половину
     тишь, словно мышь, без оглядки влетает в щёлку -
     раз!
     быстро...

     Свет погас, закрываются двери,
     и
     Чуден твой мир, Господи, со всеми его делами.,,
    "Он вернулся",- что ж, вуаля,конец первой серии...
     А вторую -
    "Она его узнала"-
     смотрите после рекламы...

                    *   *   *   *                кiно на двi серii


     Ганна Осадко

"Він повернувся" –
на цьому кадрі  стихає музика, тло темніє,
світло прожектора вихоплює – «хап!» – тіло у натовпі,
веде його,
ніби по місячній доріжці,
по цій осінній_аж_нереальній алеї –
до неї;

вона
плете із кленового листя віночки – пливуть за водою,
мовчить недоречно (неґречно), вчиться бути нарешті собою,
сни пригадує – як у них_золотих – півжиття блукала,
ткала і розпускала,
ткала і розпускала,
тка
ла,
ех, чернетка життя покреслена...
літер причинна кар-діо-гра-ма....

вона –
біжить, як ріка, до нього,
а донька – навперейми –
за поли ловить зі сну – "мама...",

маківка  голосить,
горить
у її нічному волоссі,
а вона говорить до нього,
до себе говорить
досі:
«Досить».

Режисер-оператор, художник і каскадери відводять очі, курять, тягнуть резину…
Вже  пополуднє,
Алея довга, як невідомо що,
Він пройшов лише половину,
Глядачі позіхають,
тиша, як миша, летить безголово у шпарку –
Шусть! –
шпарко.

Світло згасає, зачиняються двері –
І –
Химерний твій світ, Господи, із усіма ділами…
"Він повернувся" – вуаля, кінець першої серії…
А другу – «Вона упізнала» –  дивіться опісля реклами.


© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №112042305243