осень
Небесна блакить затуманилась вся
ніхто тебе осінь у гості не просить
Та ти не спинилась прийшла
прийшла у вінку ти жовтобагрянім
у платті із крапель доща
стоїш неповторна ,під небом туманним
така прохолодна й проста
змахнула ти лівим своїм рукавом
і ниви, поля опустіли
дерева сумують за сонця теплом
ще й птахи кудись відлетіли
змахнула вже правим своїм рукавом
коротчаєш ,студиш ці дні
прозорою посмішкою посміхнулась
і низько вклонилась зимі
Свидетельство о публикации №112122700802