Похмелився

Вареничків  наварю, пляшечку дістану,
Ще й з комори принесу, сало та сметану.
Мабуть в гості кум прийде...сьогодні неділя,
А куди це старий йдеш, кислий як з похмілля?
Все стара тобі не так.  Чи не с тої встала?
Гнат покликав – мій свояк-каже бричка впала...
Ти тут порайся сама, я повернусь згодом,
Чи то правда, чи нема, шапку взяв та ходу.

Хіба ж в Гната бричка е, як не було зроду?
Та то діло не мое...то така порода...
Авжеш діло не мое, що це я шукала?
Чи там пляшка й  досі е, що я заховала?
Була тут де коцюба...лишенько.немае...
Закотилася хіба ? Нехай дід шукае...
Чому ріща не горить?Ат, грець його знае.
Нема кому говорить як діда немае.

Глечик з мисника знімае стара потихенько
Чи сметани тут немае, чому він легенький?
Заглянула...ні нема, глечик був порожній
Наливала я ж сама...а де ж ...як це можна?

Агов!свате, де там дід?Нехай йде до хати
Поспішае на обід чарку наливати!
Чому забарився діду, хочу запитати
Де сметану ти подів ? Та заходь вже в хату.
Я?  Сметану? Схаменись!Це ти вже навмисно!
Може  краще подивись, кіт стрибнув на мисник!
Кіт?А як же ж ...а чому, в тебе вуса білі?
А немащені вареники  кому задубілі?
А горілку де подів? Пляшка закотилась?
Вже немае в мене слів-стара затрусилась...
Що мовчиш, куди подів? Запитала знову.
Ганно ти  не маеш слів,  інших для розмови?
Дід насупившись сидить, вуса  обтирае,
Може в мене щось болить - про те не питаеш...
Шукав вчора коцюбу, а знайшлася пляшка
Все життя  летить в трубу-жити стало важко!
Щоб допомогти душі -вирішив напитись...
Чим же грішній тій душі вранці похмелитись?
Я крутився так і сяк-жалів що напився
Випив я якийсь кисляк, та не похмелився.
Допоміг спасибі Гнат, дуже пригодився
Випий каже кварту сват, щоби похмелився!
А скажи – ти мені Ганно.та навіщо та сметана
Бо  вареники твої я, і без сметани зїм
Глянь свояк дав первача, нам с тобою до борща!