Здається все частіше, що мені
не місце під світлом цих зірок,
що краще бути в тиші у труні,
до якої залишився тільки крок...
І навряд чи хтось помітить, що я зник -
світ байдужий до мого життя,
яке зберігає, неначе смітник,
нікому непотрібні почуття...
Вже лежать напоготові
мотузка, мило і стілець,
навкруги пігулки різнокольорові,
щоб напевно зустріти свій кінець,
Вже зробив останній подих,
написав передсмертного листа,
якого залишив на сходах,
і згодом назавжди стулив уста...
Останнiй подих
© Copyright: Максим Обрывко, 2012
Свидетельство о публикации №112122600865
Свидетельство о публикации №112122600865
Рецензии