Дай обiйму тебе

– Ти мені вибач, що тебе поцілувала,
Що я не втримала у грудях почуттів.
Так здивувалась, наче я того не знала,
Що ти і сам цієї зустрічі волів.

– Не вибачайся. Ну нарешті  ми зустрілись,
Через півроку цих лише думок.
Дай обійму тебе. Та як мені хотілось,
Якби ти знала! Ось ми ближче ще на крок.

– Дай мені руку. Яка тепла. Що ж робити?
Через два дні поїду знову я.
Не знаю навіть, що і говорити.
Здається, там мій дім, а тут – моє життя.

Тут, де є ти, де люди, що важливі.
Завжди я наче і живу де ви.
А вдома мені вже і неможливо
Кожного літа, так чекаючи зими,

Шукати снігу, поринати в божевілля.
Я розум втратила мабуть уже давно.
Вже марні певне будь-які зусилля,
Я інколи неначе йду на дно.

Я інколи себе не відчуваю.
Дай обійму тебе. Ти тільки не зникай.
Ти повертайся, я тебе благаю!
В житті моєму ти ніколи не минай…

26 февраля 2011
Copyright © Оля Тигра 2012 Все права защищены