Чому Ви, мамо, знову зажурились?
Невже тому, що осінь за вікном?
А може, журавлі оті наснились,
Що пролітали в травні над селом.
А може, Вам наснилась Ваша хата,
На стіл сніданок ненька подає,
І кличе Вас до себе липа й м'ята,
І все до болю рідне, бо своє.
Але, здається, інша в тім причина,
Що Ви, моя голубонько, сумні,
А може, я у цьому якось винна?
Благаю Вас, скажіть, це так чи ні?
До Вас, як у дитинстві, притулюся,
І зникне біль нестерпний від жури.
Тихесенько я Богу помолюся
За ту любов, що Ви мені дали!
Матус
© Copyright: Вера Щербина 2, 2012
Свидетельство о публикации №112122604409
Свидетельство о публикации №112122604409
Рецензии