на тему Лины Костенко

 
Впервые на Голгофе был убит
Исус Христос,распятым,и,поверьте,
От смерти умерев иль от обид,
О жизни не жалел он, -после смерти.


Потом он был распят на полотне,
И в мраморе,в напяленной порфире.
И наконец распят он был во мне,
Как и во всём нелепом нашем мире.


И кровушкой-вином залив глаза,
Смакуют плоть...Доколе,не довеку ль?
Из под-полы "толкают" образа,
И помереть мешают человеку.


Куда идти? Куда теперь пойду?
Нет на земле земли обетованной.
Мир-Гефсиманья: солдатня в саду,
И род людской - кровоточащей раной.
 
 
* * *
 
Ісус Христос розп’ятий був не раз.
Там, на Голгофі, це було уперше.
Умер од смерті, може,— від образ,
і за життям не пожалів, умерши.
А потім розп’яли на полотні,
у мармурі, у гіпсі і в граніті.
А потім розп’яли його в мені,
і розп’яли на цілім білім світі.
І тіло з’їли, кров’ю запили.
Ще рік, чи два, чи десять, чи довіку?
І продавали образ з-під поли,
і не дають умерти чоловіку.
Куди піду? Куди тепер піду?
Де на землі земля обітована?
Казарми в Гефсіманському саду,
І всі народи — як розкрита рана…