Пiд безмежною синню

Над рікою пливуть
Хмари втомлено тінню.
Кришталева вода віддзеркалює в пахощах трав.

Ти мене не забудь,
Під цією безмежною синню
Я у неба кохання для нас загадав.

Через луки й поля
По холодній росяній доріжці
Я збігав крізь тумани до срібних озер.

Зігрівала земля
В материнській ласкавій усмішці.
І  ранкова  зоря  догоряла  у  зарослях  верб.


Рецензии
Гарно!І дуже ніжно.

Светлана Лановская   03.02.2017 11:47     Заявить о нарушении