ДивIться, не промахнIться

Дивіться, не промахніться ,
 Бо хоч я Боже  Ягня,
Мої похмурі зіниці
Горять у  різних вогнях.

Один що зветься коханням,
В небесну летить  блакить,
А інший живе стражданням,
 І  димом чорним коптить.

Вогні ці палають  стильно,
 В двобої живуть  в душі.
 І пишуть слабкі чи сильні,
За мене мої вірші.

Гартують як можуть слово,
Кують наче гострий меч,
 Вертаються в душу знову,
 Своїх  досягнувши  меж.

 Два кольори мого духу,
Для кожного є вогню,
Для ворога і для друга,
По різному я горю.

Це людям усім властиво
І правда  одна для всіх
А ті що говорять хтиво,
Ховають у собі гріх

 Безгрішних майже немає,
А я по духу хижак,
На  всю  поетичну  стаю
Я словом наводжу жах


На тих хто посмів вважати
 Що я жертовне ягня,
 Настав  для них час розплати
Година  судного дня..


Людина хижак найбільший,
Та тільки  не людожер
 Від всіх я нічим не гірший,
Наповню  вином фужер.

І  дивлячись просто в очі,
Пробачу недругів всіх,
Образу що серце точить
Замінить веселий сміх.

А критика всім корисна,
Коли предметна вона,
 Прийміть її серцем  чистим,
Бо в кожного є вина.

Та тільки не всі бажають
Признати свої гріхи,
Збирають тоді врожаї,
З посівів своїх лихих

Та видно судилось з миром,
Закінчити    ратний  день,
 Піду  постріляю в тирі,
Співати зачну пісень.

Напевно взяв верх хороший,
Вогонь у моїй душі,
Напевно по волі Божій,
Омили її дощі.

та все ж ніколи не згасне,
той другий , який коптить
Таке вже життя сучасне,
Та тільки летить як мить

Тому я ціную миті
І думку чужу сприйму,
Напевно тепер ми квиті?
Закінчимо цю  війну?


Дивіться не  промахніться
Я дійсно  чорний хижак.
Не стану жити  у клітці
Бо вільна моя душа.