Ти кинеш душу на робочий стіл –
Нехай лежить собі отам, в куточку,
І згорнутим її нестерпний біль
Існує у маленькому рядочку.
Вона не буде кидатись у очі,
І їсти не проситиме, і відчаю
Свого тобі, на жаль, не прошепоче,
І буде додихати, непомічена.
А потім якось ти знесеш систему,
Перевстановиш погляди і опції,
Й душа від форматується і зникне,
А з нею – пам'ять, почуття й емоції…
11.12.2012
Робочий ст л
© Copyright: Маргарита Олейник-Локай, 2012
Свидетельство о публикации №112122400904
Свидетельство о публикации №112122400904
Рецензии