Спішать роки, збігають дні,
Ніби вчора весна, а вже осінь.
Та все, що мріялось мені,
Скажу відверто, все збулося.
Зустрів свою я половину,
Знайшов в житті свою дорогу.
Кому я дякувать повинен?
Долі, зіркам чи може Богу?
Повинен дякувати, знаю,
Тобі, усе життя своє,
За все, що у житті я маю.
За те, що ти у мене є.
Хочу подякувати й Богу,
Що поєднав він нас з тобою.
Що звів наші шляхи-дороги,
Що йдем стежиною одною.
Безмежно вдячний, тобі доле,
За те, що в коханні живемо
І що своє життєве поле,
Ми разом сіємо і жнемо.
Я щиро дякую, вам зорі.
За те, що любов`ю зігрітий.
Що як гавань в бурхливому морі
Кохана дружина і діти.
Біжить вода життя-ріки,
Та маю ще одне бажання.
Щоб крізь роки нам пронести,
Негаснучий вогонь кохання.
21.12.2012.
Спiшать роки, збiгають днi
© Copyright: Николаевич Владимир, 2012
Свидетельство о публикации №112122404002
Свидетельство о публикации №112122404002
Рецензии
Дуже гарно. Хай та річечка життя ніколи не пересохне.
Эмилия Ротопан 03.07.2013 12:29 • Заявить о нарушении
Эмилия Ротопан 03.07.2013 12:29 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.