Ганна Осадко. Продолжение следует...

    
            
                Ганна Осадко.

                Продолжение следует...
         
               Глеб Ходорковский (перевод)

      ... в Городе Цвета Сепии,
      осенью, пахнущей клёнами и корицей,
      шагреневая кожа нашего времени сжимается ежеминутно
      и ежесекундно:
      всё меньше она,
      всё меньше
      меньше...
      но мы никогда не говорим об этом.

   ...Окружили воды остров ложа -
      зелёные как надежда,
      тжёлые, словно веки.

      Уже мы не ждём -
      ни зимы, ни спасающего корабля...

      Замереть, укрыться, не двигаться,
      слиться с тобой,
      срастись с пейзажем,
      как в детстве, в "жмурках" -
      вдруг они не заметят,
      и не позовут домой?


      И в вате тишины застыть неподвижно...

   ...И только чёрточки наших ладоней
      мчатся вперед отчаянными велосипедистами,
      лихие в своём безумии,
      свидетельствуют, как апостолы,
      что всё-таки "продолжение следует..."


               *   *   *      


               Далi буде


             Ганна Осадко



…у Місті_Кольору_Сепія,
в осені,  що пахне кленами та корицею,
шагренева шкіра нашого часу стискається щохвилини,
і щомиті:
менше її,
менше її,
менше її –
та ми про це не говоримо.

…Острів ліжка оточений водами –
зеленими, як надія,
важкими, немов повіки.

Уже не чекаємо –
ані зими, ні корабля рятівного…

Заховатись, завмерти, не рухатися,
злитися із тобою,
зростися  із краєвидом,
як у дитячих «піжмурках» –
а раптом вони не помітять
і не покличуть додому?...

…тривати у ваті тиші – та аніруш…

…І тільки риски наших долонь
мчать уперед відчайдухами-велосипедистами,
зухвалими у своєму безумі,
і свідчать, як ті апостоли,
що «далі таки буде»


© Copyright: Ганна Осадко, 2011
Свидетельство о публикации №111092003993