Залишся, люба, хвилею ясною
зi мною дурнем. Хоч надворi нiч,
та ранок близько. Зiйдемо росою
далеко за кордонами узбiчь.
Залишся, серце, щебетом пташиним,
у тих краях, де мов в твоїх устах
усе розквтло. Там де час не плине,
там де є сенс в моїх сумних словах.
Залишся, мила, квіткою у полі,
що випалено мною в котрий раз.
Почуй, кохана, я не вірю в долю,
я вірю, безсвідомо вірю в нас!
Лишись, ... ! Я тебе відчую!
Нехай не відчуваю цю весну
й таких багато ще перевесную,
повір, - завжди чекатиму одну.
4 квітня 2012р.
Залишся...
© Copyright: Тимофей Лагутин, 2012
Свидетельство о публикации №112122301421
Свидетельство о публикации №112122301421
Рецензии