Колискова для душi
Усміхалася, накривала сном,
Дрімотою світ запорошила:
Засинай тепер до весни!
У дурмані снів тепло-лагідних,
Водограєм слів чесно-праведних,
Заколисувала порошею:
Спи, наївна душа, засни!
Танцювала ніч під вітрилами,
Мелодійним вальсом окрилена,
Срібний місяць світив захоплено
І чоло її прикрашав.
Швидше-швидше все ніч кружилася.
І в воронку, що утворилася,
Неземним коханням охоплена,
Відлітала моя душа…
Свидетельство о публикации №112122208312