Привіт, моя квітко, настала зима,
І лютий мороз вже лоскоче обличчя,
Надворі панує лиш вітряна тиша,
А ти так далеко, але не сама.
Ось-ось розпочнеться новий снігопад,
Та в нім зігріва сміх твоїх повідомлень,
Що манить зірватись із теплого дому
Туди, де зостався ще вічність назад.
Відкинь всі турботи й в обійми поринь,
Так скучив за кляті ці півтора роки,
Між нами завжди залишалось півкроку,
Ти стала підсніжником танулих мрій...
Привiт, моя квiтко
© Copyright: Константин Гозерницкий, 2012
Свидетельство о публикации №112122200798
Свидетельство о публикации №112122200798
Рецензии