МIсяця холодна позолота

вільний переклад "Золото холодное Луны" С.Есенин

Місяця холодна позолота,
Запах олеандру і сосни,
А нічних прогулянок щедроти,
Знов навіють романтичні сни.

У думках Багдад далекий стане,
Нагадає Шахрезади спів,
Та ніщо, ніколи не приманить,
У життя, померлих почуттів.

Міражі жаданої святині,
Розчинились у тумані літ,
Не бажаю жодній я людині,
Поклонятись до могильних плит.

Озирнись як навкруги красиво,
Губи так і тягне до троянд,
Помирися з ворогом зрадливим,
І отримаєш блаженства гранд.

І якщо вже жити , то влюблятись,
Якщо йти, то нищити мости,
Якщо мертвим хочеш поклонятись,
То живих на волю відпусти.

Так співала Шехрезада в небо
І любила кожну мить життя
Ті ,котрим , ніщо в житті не треба
Викликають тільки співчуття..

Текст оригіналу

Золото холодное луны,
 Запах олеандра и левкоя.
 Хорошо бродить среди покоя
 Голубой и ласковой страны.

Далеко-далече там Багдад,
 Где жила и пела Шахразада.
 Но теперь ей ничего не надо.
 Отзвенел давно звеневший сад.

Призраки далекие земли
 Поросли кладбищенской травою.
 Ты же, путник, мертвым не внемли,
 Не склоняйся к плитам головою.

Оглянись, как хорошо кругом:
 Губы к розам так и тянет, тянет.
 Помирись лишь в сердце со врагом —
 И тебя блаженством ошафранит.

Жить — так жить, любить — так уж влюбляться.
 В лунном золоте целуйся и гуляй,
 Если ж хочешь мертвым поклоняться,
 То живых тем сном не отравляй.

Это пела даже Шахразада,—
 Так вторично скажет листьев медь.
 Тех, которым ничего не надо,
 Только можно в мире пожалеть.