Величною стає краса, якщо орнамент доброти в ній колиса.
Трояндо, любимо тебе, цінуєм твою вроду
І Богу дякуєм за те, що дав тобі солодкий подих.
Такий глибокий колорит в пелюстках і шипшина має,
Але подує літній вітер у воріт, розкриє пуп’янки
І сумну таємницю розгадає: шипшина запаху не має.
Шипшина-це троянда дика. Її душа така ж велика,
Та в колючках ховає душу.Її розкрити не вмію й не мушу.
Вона живе в собі й для себе і зовсім не чека на тебе.
Ні почестей твоїх,а ні пошани їй не треба.
Троянда- така горда,що навіть смертю ароматною своєю
В парфумах пам’яттю залишиться твоєю.
Квітуча молодість пройде, твій цвіт,юначе,опаде.
Але в віршах добро твоє поміж рядків навіть сліпий знайде.
Сонет 54. В. Шекспiр
© Copyright: Татьяна Троцкова, 2012
Свидетельство о публикации №112122210312
Свидетельство о публикации №112122210312
Рецензии