Ти подивись уважно в дзеркало на себе-
І схаменись: давно вже копію твою зробити треба.
Тебе в майбутнім поколінні обновити.
Чи хочеш ти цей світ і жінку обдурити,
Яка дитя могла би народити, схоже на тебе?
І де та жінка з неораним полем,яка б відмовилась від орача?
А ти-мов божевільно- хворий,який бездарно похоронить
Усі свої майбутні долі сам,без палача.
Ти в старості на зморшки не дивись,
Ти за дітей своїх молись і згадуй в них свою красу.
Ти матері старій нагадуєш про молоду весну.
З роками й ти себе порадуєш,впізнаєш в дітях
Якщо живеш, щоби тебе забули- один помреш.
А люди скажуть, що тебе не бачили й не чули.
Сонет 3. В. Шекспiр
© Copyright: Татьяна Троцкова, 2012
Свидетельство о публикации №112122210284
Свидетельство о публикации №112122210284
Рецензии