Продовження бажаємо від найпрекраніших створінь,
Щоб донести красу до інших поколінь.
Якщо троянда відцвіте, зів’яне вкрай,
То свіжий пуп’янок нам матір нагадає хай.
Вогонь твоїх очей ніхто вже не згадає,
Бо в полум’ї отім вся суть твоя згорає.
Замість достатку голод залишаєш.
Ти ворог сам собі, бо без остатку сам себе з’їдаєш.
Для світу ти орнамент свіжий, мистецтва вершина.
Герольд весняної краси,не ощасливиш ти дружини:
Ще в пуп’янку всю суть свою ти втратиш
І в скупості себе розгубиш і розтратиш.
Над світом змилуйся,-йому належить те,
Що ви з могилою у інший світ заберете
Сонет 1. В. Шекспiр
© Copyright: Татьяна Троцкова, 2012
Свидетельство о публикации №112122210272
Свидетельство о публикации №112122210272
Рецензии