«Усяке добре давання та дар досконалий
походить згори від Отця світил, що в Нього нема
переміни чи тіні відміни» -
Біблія, Якова 1: 17.
Де подіти дар, що маю,
Де його приткнути?
Коли він душі моїй
Не дає заснути.
Коли він посеред дня
Розумом керує –
Заставляє брати ручку
І вірша диктує.
Не писати вірші? – Що ви!
Нічого не вийде.
Цей-бо дар уже не спиниш.
Кинеш, знову прийде.
Буде знову піднімати
Так, щоб поспішала,
Щоби те, що він дає,
Швидко записала.
Я вже з ним не сперечаюсь,
Просто віддаюся.
Беру ручку, беру лист,
І за стіл саджуся.
Напишу, пізніш читаю.
Дивина та й годі:
У віршах присутня мудрість,
Що завжди в нагоді!
То ж пишіть, мої співсестри,
Співбрати, хто може…
Вірю, що вірші всі наші
Комусь допоможуть.
Якщо дар ти маєш в собі,
Старайся писати.
Те, що задарма отримав,
Повинен віддати.
26.02.2009
Дар
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2012
Свидетельство о публикации №112122100808
Свидетельство о публикации №112122100808
Рецензии