Хто силу має, але на зло не здатний-
До нього не чіпляються гріхи.
Штовхає всіх на справи благодатні,
А сам стоїть, як скеля і до спокус глухий.
Він в спадок має милості небесні
І не дає розтратити природу,
Він -лорд і він- господар честі,
Бог силу йому дав,як нагороду.
Та тільки літу свою любов дарують квіти-
Вони живуть недовго і помирають восени.
Зів’ялим ліліям ніхто не буде вже радіти,
Нас більш чарують свіжі бур’яни.
Солодке,якщо пахне злом,стає гірким.
І не смердять так бур’яни,як лілії,що зогнили.
Сонет 94. В. Шекспiр
© Copyright: Татьяна Троцкова, 2012
Свидетельство о публикации №112122101360
Свидетельство о публикации №112122101360
Рецензии