В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно... осінь вже... йде до морозів...
Все в"яне тихо... жовкне... а вона...
Заквітчана... пишалась на порозі...
Хтось говорив... що сорому нема...
Немолода... загинеш... так невчасно...
Та їй... щасливій... байдуже... дарма...
І з кожним днем... все розцвітала... рясно...
Морози перші... пролітає сніг...
Гарніша ще... в засніженій вуалі...
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме... всупереч печалі...
Вона ж цвіла... леліяла тепло...
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання... що плекала так давно...
Летить до неї... щастя вже в дорозі...
Запiзнiле щастя...
© Copyright: Графиня Лия, 2012
Свидетельство о публикации №112122110368
Свидетельство о публикации №112122110368
Рецензии
