краще стати собою й замовкнуть навіки,
щоб самі по собі зачинились повіки.
й лиш тоді, коли змовкнуть ридання та крики,
жити далі.
з кожним роком, нажаль, я стаю все мудріше
і все більше тягнуся до спокою й тиші.
але люди навкруг, як набридливі миші,
вгризлись в стіни.
еволюції привид, ілюзії зросту
всіх вгоняють шарами на землі погосту.
і не варто шукать до минулого мосту:
все вже зникло.
верещання людей, що біжать надто швидко.
від чеснот їх удаваних надто вже гидко.
хочу правди.
не турбота про інших - пиха вами рушить.
й лиш жага бути кращим піднятися змусить.
лише заздрість та жалість до себе вас душить.
досить грати!
не потрібне мені це блюзнірство нікчемне,
що повзе, мов отрутою, внутрішньовенно.
й лиш бажання одне я плекаю натхненно -
не змінитись.
незмiнна
© Copyright: Маша Семенова, 2012
Свидетельство о публикации №112122009373
Свидетельство о публикации №112122009373
Рецензии