Людина шукає спокою –
його не знаходить ніде…
Он стелеться над осокою,
як марево мов золоте,
серпанок. На березі лісу
смерекові вежі стоять,
під небом багряного плису
вартують земну благодать.
А ось близько нашого двору,
якраз біля самих воріт,
весною в травневую пору
бузковий красується цвіт.
І місяць, як срібляста ліра,
казковою тінню пливе.
Від пахощів начебто мира
і мертвий вночі оживе.
Торкнутися можна рукою
до тиші – вона того жде…
А люди шукають спокою –
його не знаходять ніде.
Спокiй
© Copyright: Юрий Ош, 2012
Свидетельство о публикации №112122007529
Свидетельство о публикации №112122007529
Рецензии
Якщо в душі немає спокою, то ні смерекові вежі,
ні бузковий цвіт, ні срібляста ліра місяця
не зможе привернути їхню увагу.
Але та книга, що ліворуч вас на столі
має велику силу відкрити все це в людині.
Образний вірш, Юрій. Лірично.
З найкращими побажаннями,
Оксана Федишин 16.04.2013 00:18 • Заявить о нарушении
ні бузковий цвіт, ні срібляста ліра місяця
не зможе привернути їхню увагу.
Але та книга, що ліворуч вас на столі
має велику силу відкрити все це в людині.
Образний вірш, Юрій. Лірично.
З найкращими побажаннями,
Оксана Федишин 16.04.2013 00:18 • Заявить о нарушении