З Того світу.
Дивлюсь, дивлюся крізь шпарину
на той далекий білий світ,
де я прожив, як зайвий цвіт,
і врешті-решт той світ покинув.
І бачу я, на білім світі
нема ніяких перемін:
тече, спливає час, а він
на тій же замкнутій орбіті.
Квітує там стара хвороба,
як куряча мов сліпота,
тому царює суєта,
невиліковна аж до гроба.
Невже не розімкнути коло
навколо мороку цього?
Чи ГМО ще й як, ого!
уже розгулюють довкола?..
Тож без душі, а все молюся.
Без серця – боляче мені.
Перевернуся у труні,
та все дивлюся і дивлюся…
Дивлюсь...
© Copyright: Юрий Ош, 2012
Свидетельство о публикации №112122007443
Свидетельство о публикации №112122007443
Рецензии