Я в серці виплекав печаль –
Вона й вела мене до Бога,
Дороговказні біль та жаль –
У кожного своя дорога.
Через тугу та злам життя
Вона невпинно струменіла,
Крізь забуття та небуття
Вели мене душа і тіло.
Задля спокути всіх гріхів
Отримав я свій меч двосічний:
Лиш в поєднанні двох світів
Вбачав гармонію відвічну.
До Бога прагнула душа,
Та не того бажало тіло –
То зловтішалося, гріша,
То вибачалося невміло.
То знов, не каючись, тягло
У морок пекла світлу душу...
Вогонь та лід, добро та зло
В собі поєднувати мушу.
Та в небеса земному “я”
Повік замовлена дорога.
Посеред тліну та буття
Я мушу відшукати Бога...
26.12.2006
Я в серцi виплекав печаль...
© Copyright: Владимир Танцюра, 2012
Свидетельство о публикации №112122010660
Свидетельство о публикации №112122010660
Рецензии
Добро та зло - довічна боротьба...Дуже гарний вірш, дякую.З повагою, Ірина.
Ирина Форинная 09.07.2018 22:53 • Заявить о нарушении
Ирина Форинная 09.07.2018 22:53 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.