Вересневий в тер

 Вітер обіймає вересневу даль,
 Ніжно, не квапливо, вже знімає шаль,
 Грає срібнолистий, літо виряджа,
 Ось і зарясніли золотом жита.

 І стрімким барвінком падають до ніг,
 Верби і тополі, як без ліку літ.
 І в палкім чеканні, у чужих серцях,
 Я сто раз озвуся в трепетних очах.

 Буду я зорею у чужих світах,
 Сіяти, мов осінь, сонце у вінках,
 Розливать джерела чистої води,
 Щоб до тебе, Земле, ще не раз прийти!


Рецензии