Вільний час таким лише здається.
Коли тіло хоче відпочити,
У думок якраз усе почнеться:
Зважити, згадати, зрозуміти,
Порадіти і пожалкувати,
Зазирнути в глибину таємну,
Потурань, випрАвдань не шукати,
Падати зненацька в прірву темну;
Догори поволі підійматись,
Зрушити байдужості болото,
Битись, шаленіти, вириватись,
Давши серцю болісну роботу.
Їм немає спокою та спину,
Зовсім не бажають відпочити,
Все, тривожні, точать, кожну днину,
Не залишать, доки будем жити.
Думки
© Copyright: Зарема Петрунько, 2012
Свидетельство о публикации №112121901190
Свидетельство о публикации №112121901190
Рецензии