Ева
Вся – первісний холодний біль,
Неначе та Царівна крижана –
Замріяна, воскова, нежива…
Та солодко Весна вже позіхає,
І сонечко теплом щоку торкає,
Розтане в серці крига снігова,
А навкруги – дива, дива, дива…
А от уже і Літо у дворі,
І бджілки носяться – смугасті, запальні,
Буяє, квітне, піниться життя –
В зимову темряву немає вороття,
Бо Осінь-бранка вже не забариться -
Дівчині милій яблуко насниться…
Свидетельство о публикации №112121809382