Дрімає люд, закутаний у кризу,
Жде манни з неба він понад усе,
А хтось, під власний хитрому капризу,
Зло сіє в сонне царство це.
Солодким словом сон той зігріває,
Дарує в ньому гарне майбуття,
І люд не бачить, що у нього відбирає,
Останню правду, віру в почуття.
Брехню від правди вже не відрізнити,
Вона стає частиною життя,
Як можна поряд з тими жити,
Хто мрію перетворює в сміття.
Сьогодення...
© Copyright: Олег Якимчук, 2012
Свидетельство о публикации №112121707073
Свидетельство о публикации №112121707073
Рецензии
Емоційний, небайдужий, сильний вірш... На жаль, головна ідея дуже сучасна та актуальна... На жаль, більшість людей не хоче ані думати, ані працювати над собою і, тим більше, не хоче, щоб їх хтось переконував, що живуть вони не правильно...
І, чим більше я живу, тим більше переконуюсь в ось цих своїх "на жаль", і мої розчарування тільки ростуть...
Щастя Вам, Олег!
З теплом душі,
Туся Соловьёва 12.11.2014 09:57 • Заявить о нарушении
І, чим більше я живу, тим більше переконуюсь в ось цих своїх "на жаль", і мої розчарування тільки ростуть...
Щастя Вам, Олег!
З теплом душі,
Туся Соловьёва 12.11.2014 09:57 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.