Моя зiрка не згасне нiколи

        БІЛЬ
     Анні Корнієнко
 
   Чи здається,чи геть наснилось:
   Защеміло серце,забилось.
   Похилились хліби нескошені,
   Посіріли ниви незрошені.
   Чом не гріє вже ясне сонечко?
   Смуток дивиться у віконечко.
   Наче зболена,зламана гілонька,
   Гасне зіронька, в'яне квітонька.
   А була ж колись русокосою,
   А була ж колись дзвінкоголосою.
   Ясноока, з несивими скронями.
   Обіймала Землю долонями,
   Задивлялась в очі коханого,
   Не робила людям поганого.
   Дарувала слово незборене,
   Віддавала серце нескорене.
   Де ж взялася ця люта віхола?!
   Сивиною коси завіяла...
   Заблукала в небі лебідонька...
   Гасне зіронька!
   В'яне квітонька!
          
            Оксана Середа

        ***
Не журися, Оксано, не слід,
Сумувать передчасно доволі.
І хоча я покину цей світ -
Моя зірка не згасне ніколи.

У далеких незнаних світах
Все проходить небесним порядком.
Згаслі зорі в прийдешніх віках
Випромінюють світло нащадкам.

Мене ваблять далекі світи,
Нерозгадані міфи про Вічність
І серпневі зіркові дощі,
Що дарують захоплення й ніжність.

З нетрів чорних космічних дірок,
Щоб осяяти душу людини,
Світло згаслих далеких зірок
Іще тисячу літ до нас линуть...

грудень 2012