Ця біль в мені,
Я відчуваю серцем,
Цей стогін мрій,
Що хороню в ночі,
Байдужим став,
Безжалісним, нікчемним,
Сумна мелодія
В моїй душі.
Симфонія така,
Чому, не знаю?
Блукаючи іду,
Назад, вперед
І сам собі
Я клятву промовляю,
Брехня вже більше, ніж
Солодкий мед.
Вона мої уста
Торкнувшись,
Цілує лагідно
І без зупину.
Мене скорити
Тільки спробуй,
Чи розум мій
Мене ж покинув?
Словами пестить
Наче квітка.
Шепоче тихим вітром
У вікно,
Мовляє інколи до мене,
Хоча б комусь із нас
Не все одно.
Так рок за роком,
День за днем,
Чекав хто спинить
Ці страждання
В твоїх очах
Я спокою жадав!
Тобі я дякую моє кохання.
Останнiй поцiлунок з брехнею
© Copyright: Лунный Шепот, 2012
Свидетельство о публикации №112121701609
Свидетельство о публикации №112121701609
Рецензии