На руках у лIжко занесу...

На руках у ліжко занесу
Розпаливши поцілунком  тіло
Ти одна, моя навіки суть,
Прошепчу тобі на вушко  сміло.

Ти одна і радість і печаль,
Божий дар і серця мого трунок,
І моїх віршів жива скрижаль,
 І життя найкращий подарунок.

А якби  розвалювався світ,
То твої животворящі  губи,
Що мене спасли від різних бід,
 Порятують й від такої згуби.

Бо якщо повинен вже прийти,
Покарання час для всього  людства,
Лиш тобі під силу вберегти,
Мою душу й розум від безумства.

Бо у тобі є святий вогонь,
Саме ним мене ти запалила,
Відігрівши у теплі  долонь,
Дарувала білосніжні  крила.

 Ми тепер з тобою є одне,
Замислу Всевишнього творіння,
І ні град,ні сніг не замете,
Незгасаюче в душі горіння.

Через те так тягнуться тіла,
Поєднати душі воєдино,
Щоб безслідно зникнула стіна,
Що між нас існує ще незримо.

Занесу у ліжко на руках,
І віддам своє тепло і ніжність,
І тоді ,вже наяву , не в снах,
Ми з тобою рушимо у вічність.