Розкажи менi про Вiтчизну...

Розкажи  ти мені про Вітчизну,
Хто вона і з якого то кореня?
Дехто служить  по ній уже тризну,
Кряче чорним трупником вороном.

Чи то крила козацькі обпатрали,
Чи то серце у грудях схололо ?
Може нині нічого не варті ми
І схилили навіки  вже голови?

Перед ким, перед чим  ми схиляємось,
Продаєм свої душі невинні?
За якісь копійки купляємось,
І вдаєм, що такі ми наївні.

Розрахунком  лиш люди отруєні,
Часом теж всі махаєм плакатами...
Ми забуті, згвалтовані, зморені,
І пригноблені владою клятою....

Що ще може  тут статися гіршого? –
Ти ж  дітей-бо найкращих втрачаєш!
Мати грішна, Вітчизно невтішная,
Де ж тут  вихід ? Чи теж ти  не знаєш?



Вольный перевод Г. Пономарчука:


Расскажи-ка ты мне про Отчизну...
Разрослася она во все стороны -
Рано ворогам праздновать тризну,
Рано каркать вам, трупные вороны…

То ли крылья казачьи ослабли,
Сердце гордое не поостыло ли?
Притупились казацкие сабли?
Аль неволюшка не опостылела?

Мы до долу клонимся покорно,
Продаемся душой за копеечку…
Положение наше зазорно -
Упустили, сдается, Рассеечку.

Мы гадаем, мы страхом объяты –
Часто с нами худое случается.
И в чести мы не жили богато,
И в покорности не получается.

Что с тобой приключилось, Россия?
Растеряла себя ты по горсточке.
Дай Рассеюшке, Господи, силы
Удержаться на тоненькой досточке…