Полночь
З масштабів жовтой синіви
Думок, що викликав дрімота
Ти до кінця не загуби
Годинник оперу співає
Весь сум десь зник,його нема
Солодко мріяти ми починаєм
Коли будинок наш освітлює луна
І ось на даху,ледве чутно
Саксафоніст у небо ноти виливає
Коти підспівують йому солодко
У північ кожна казка оживає...
Свидетельство о публикации №112121607458