Я довго йшов крізь морок і негоду
Розчарування, зради та образ,
Немов тягар гріхів усього роду
Мені на плечі вклав Небес наказ.
Чи плакав я? Ніхто цього не бачив.
Лиш кров солона всохла на губах.
Стерпів я все, що Бог мені призначив,
Надії не згасивши у очах.
Я втратив все, чим із дитинства марив,
Лишився дим і попіл, і журба.
Я знав любов й життя у голос славив,
Хоч в очі реготалася юрба.
То хто ж я є? Ким був? Ким завтра стану,
Куди привів сьогодні манівець?
Себе не буду вводити в оману:
Я - не вінець творіння, не вінець...
Я Автопортрет з минувшини
© Copyright: Геннадий Королёв, 2012
Свидетельство о публикации №112121604955
Свидетельство о публикации №112121604955
Рецензии