Мій рідний край – земля під сонцем...
Я прокидаюсь під віконцем,
А біля мене – поросятка,
Неначе, я – їх рідний татко.
Я іх від себе відганяю.
Голодні бігають, воняють...
А жінка ніч мене чекала,
Про то, що під вікном, не знала.
Напився я з нагоди свята,
Не зміг ключом попасти в хату.
Я тикав ним у діри різні,
Відтак упав, бо було пізно.
По мені цьоні тупцювали,
Мене, як свого, привітали...
І скільки ж треба так нажратись,
Щоб разом з ними прокидатись?
Свинська под я
© Copyright: Сергей Прушкин, 2012
Свидетельство о публикации №112121601757
Свидетельство о публикации №112121601757
Рецензии