Мамаєва слобода. Зима. Біля церкви
…Земля померла до весни.
Обвив дерева білий саван.
Лиш голуби та чорні ґави
До них приходять уві сни.
Тож церква свитку зодягла,
У хутро бані заховала.
В озера з неба тихо впали
Шматки товстого льоду-скла.
І гуси бігають по склу –
Малюють лапами картини.
Там козаки, хати, калина –
Уся в цвіту і жде бджолу.
А панотець вдягнув кунтуш
Та тихо ходить по подвір’ю.
Чекає люд, якому віри
Вогонь уллє до змерзлих душ.
А я з гори дивлюсь на світ,
Нотую ці події в думці.
Щоб потім їх у вірші-сумці
Я ніс, немов ковчег левіт…
15.12.2012
Мама ва слобода. Зима. Бiля церкви
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112121509442
Свидетельство о публикации №112121509442
Рецензии