Коли сум обiймае за плечi

                Коли сум обіймае за плечi
                А душа моя просить не плач.
                На поріг сяде мій синій вечір,
                Обійме наче скаже, пробач.

                Ледве сяду я з ним на порозі,
                Кличе стежка мене до воріт.
                Виглядати хто йде по дорозі,
                До вечірньої часом зорі...

                Вітерець гілля вишні гойдае,
                Запах мяти, та ще й резеди,
                Я в цей вечір тебе пригадаю
                Тільки ти   мене,  більше не жди.

                Не повернусь в ту весну ніколи,
                Хоч здаеться це вчора було.
                В жовтий соняшник вбралося поле
                Мов на зустріч з обіймами йшло...

               Ти мене зустрічав ще раніше,
               Пригорнути до серця хотів.
              Обіймала вечірняя тиша
              Не  забудь -  вітерець  шепотів...