Ввірвуся з шелестом осіннім,
сховаю сльози у дощу,
вмурую серце у каміння,
забувши слово "досхочу".
Проллюся я опалим листям,
із сірой пам*яттю зіллюсь,
розсиплюсь багряним намистом
і, як бувало, засміюсь.
Забуду осінь і пробачу
все те, чого і не було.
Я відчуваю, знову втрачу
душевний спокій і тепло.
Ввірвуся з шелестом у листі
у пам*ять тих, де нас нема,
і зникну у легкім повітрі,
лишившись з осінню одна...
З шелестом осiннiм
© Copyright: Екатерина Овсяник, 2012
Свидетельство о публикации №112121400377
Свидетельство о публикации №112121400377
Рецензии
Чимось мені нагадало "Дощ" виконавця Noize MC. Там також піднята тема злиття з природою через нещасне кохання. Адже це є так - воно нещасне і в цьому вірші?
Алексей Федорович Чернов 05.06.2013 11:25 • Заявить о нарушении
Алексей Федорович Чернов 05.06.2013 11:25 • Заявить о нарушении
Не так нещасне кохання, як спогади про нього.. і вже дорога далі без оглядань назад..)
Екатерина Овсяник 07.06.2013 15:28 Заявить о нарушении
Екатерина Овсяник 07.06.2013 15:28 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.