На кургані, де коршун зі скелі,
Мов би падає каменем в низ,
Там гранітна плита, з золотими словами,
Сяє блиском не висохлих сліз.
Що не ім’я, то плаче родина,
А їх тисячі – тисячі там,
І лишилась без батька дитина,
Сивиною волосся у мам.
Не дивіться на мене зі злістю,
Що живий перед вами стою,
Серце й так обливається кров’ю,
Що не я поряд з ними лежу.
Я в душі сперечаюсь з собою,
Що не вгледів когось, не спинив,
Може той, що лежить під плитою,
Мене тілом від кулі закрив.
На курган1, де коршун з1 скел1...
© Copyright: Олег Якимчук, 2012
Свидетельство о публикации №112121306173
Свидетельство о публикации №112121306173
Рецензии
Пронзительное стихотворение, Олег!
Светлая память - погибшим...
Здоровья, счастья и любви - оставшимся в живых!
Светлана Шиманская 19.11.2013 21:19 • Заявить о нарушении
Светлая память - погибшим...
Здоровья, счастья и любви - оставшимся в живых!
Светлана Шиманская 19.11.2013 21:19 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.