Мечта

Дерева плющем оповиті,
Знову Шевченківський гай...
На цей раз я в нім не з тобою,
І серце охоплює смуток і жаль...

Так хочеться, щоб поруч була ти
І вдень, і в вечір, і вночі, і зранку...
Я добре розумію, що це - міф,
Який розвіється мов морок на світанку.


Рецензии