Самогонщики

      

Павло Семенович Луценко
В селі поважний чоловік,
Він у колгоспі «Красне дишло»
Пропрацював увесь свій вік.
Пенсіонер. В ставку рибалить
Та самогон потроху варить.

Уранці, коли він поставив
Свій апаратик спирт варити,
Чорти посильного прислали:
«Мов, поможи бичка забити.
Самі не можемо дать ради.
Цілую. Голова сільради».

Уляна Тихонівна Кузка
Нерівно дихала колись,
Та вже зашурхалась мотузка
І їхні долі не сплелись.
Що загубилось – не знайти,
Ну, що робити – треба йти.

Семенович гука сусіда,
Григорія, чи просто – Гриця.
Та просить, поки він від’їде,
За самогоном подивиться:
«Воно хай дзюркотить у банку,
А ти сиди собі на ганку».
Семенович сів на підводу,
А Гриць гайда міняти воду.

Біля криниці спілкувались
Наш Гриць та ще дівчина Вєра.
Та тут зненацька десь узялись
В дворі два міліціонера.
Один - низенький, зовсім ще юнак,
А другий – старший пробує первак.

Наш Гриць, як вкопаний з водою,
Стоїть і думає: «Оце прикол!»
Кляне Павла із Головою,
Бо світить міліцейський протокол:
«Оце тобі паперик, Грицю,
Пиши нам про «святу» водицю».
Ну, що робить, насіння не лузати;
Крутись, вертись а треба щось писати.
Писати Грицю – діло не легке
Та він зібрався й написав таке:

«Устав я рано, бачу дим в сусіда,
Подумав, що у нього щось горить.
Біжу та набираю воду в відра
І  думаю пожежу ту залить.
Біжу я швидко – бо така манера,
Влітаю в двір набрав якраз розгон;
Коли дивлюсь, - два міліціонери
У діда гонять самогон.
І це в ту пору, коли вся країна
Пияцтво ставить  на коліна…»
………………………………………………………………

Такі історії в вісімдесяті роки
Траплялися на Україні в нас,
Не знаю чи придбав там хто урока,
А дід Луценко  – перейшов на квас.

               
                18.01.2010р.

                ( З веселих розповідей мого батька )