Мо1 думи складали г1мни...
Їх я клала на нотний стан
І понісся потік нестримних
Диво-мелодій з твоїм ім"ям...
Спраглі вуста вмивала світанком
З джерела напувала водою.
І неслася пісня серпанком,
Пісня-спогад імені твому...
Впізнають його Сонце і зорі!
Ніжно шепоче його трава...
А мене через даль неозору
Ніби жалить. як кропива...
Вже давно час отой проминув
Полоненого вивільняти!
По життю моїм ехом майнув
Образ твій із ім"ям крилатим...
Свидетельство о публикации №112121201123