Иван Андрощук. Освобождение поэта

Когда он умер,
черный и белый ангелы
полетели ни с чем.
Когда он умер,
за его гробом шли тысячи –
это он
в каждом из нас
шёл за своим гробом.
Это он
в каждом из нас
приходил на свою могилу.
И не было печали в наших глазах.
Когда он умер,
его часто видели в разных странах,
в разных обличиях;
Когда к нему обращались,
он вежливо говорил: «Вы обознались»,-
Но было заметно, что он узнал и рад встрече.
В шелесте деревьев, бального шелка, в жужжании моторов и пчёл, в грохоте грома и голосах зверей и людей узнавали его голос.
В дружеском пожатии руки, в прикосновении любимого (любимой), в порывах ветра и струях дождя ощущали его касание.
Когда он умер, мы почувствовали души животных и деревьев, дорог и городов, ветра и музыки, души земных и небесных тел, и душу ближнего.
Ведь он стал каждым из людей, зверей, деревьев и каждой из вещей.
И каждый из нас узнавал его (и себя) во всех и во всём.
Его смерть была освобождением духа от оков человеческого тела и жизни.

Пьяный свободой,
Он не знал и не хотел знать,
Что это освобождение
Было новым заключением,
На этот раз пожизненным.


Перевод с украинского



Іван Андрощук.  Визволення поета

 Коли він помер,
 Чорний і білий ангели
 Полетіли ні з чим.
 Коли він помер,
 За його труною йшли тисячі –
 Це він
 У кожному з нас
 Ішов за своєю труною
 Це він
 У кожному з нас
 Приходив на свою могилу
 І не було смутку в наших очах.
 Коли він помер,
 Його часто бачили
 В різних країнах
 В різних обличчях;
 Коли до нього звертались,
 Він ввічливо говорив: «Ви помилились»,-
 Однак було видно, що він упізнав і радий зустрічі.
 У шелесті дерев, бального шовку, в дзижчанні двигунів і бджіл, у гуркоті грому  і  голосах звірів та людей впізнавали його голос
 У дружньому потиску  руки,  в  дотику коханого (коханої), у поривах вітру й струменях дощу  відчували його дотик
 Коли він помер, ми відчули душі тварин і дерев, доріг і міст, вітру й музики, душі земних та небесних тіл і душу ближнього,
 Бо він став кожним з людей, звірів і дерев і кожною з речей
 І кожен з нас впізнавав його (й себе) в усіх і в усьому.
 Його смерть була визволенням могутнього духу від ланцюгів людського тіла і життя.

 П 'яний свободою,
 Він не знав і не хотів знати,
 Що це визволення
 Було новим ув 'язненням,
 На цей раз довічним.